Записки оптимізатора. Справа №2 «Про карту сайту»
26.04.2019
Редакція: Ольга Коцофане. Автор: Ярослав Рушковський
Минуло трохи більше 2-х тижнів з подій, про які я розповів вам раніше. Сірі дні змінилися сонячними, хоча температура на вулиці ще не дозволяла відмовитися від чашечки зігріваючого чаю в робочі години. І якщо у Буковскі фраза “Справи йшли добре” супроводжувалася уточненням “але невідомо куди”, я з упевненістю міг сказати, що все було під контролем (як в житті, так і на сайтах).
Тоді-то і настав період затишшя — час, коли все заплановане зроблено і ти спокійно можеш займатися тим, до чого раніше не доходили руки. Я вирішив пробігтися по основним технічним моментам сайту і почав з перевірки кількості сторінок в пошуковій системі.
| Кожен сеошник знає, що для цього потрібно просто ввести “site:” в пошуковий рядок і вказати адресу головної сторінки. |
Але натиснувши на клавішу “Enter” я мало не захлинувся чаєм. Ні, з напоєм все було добре. А ось з результатами не дуже. Пошукові системи бачили тільки 100 000 сторінок. 100 000 сторінок сайту, у яких їх мільйон (тут слід уточнити, що мільйон корисних і потрібних сторінок, а не просто сміття).
Я дивився на екран і розумів, що індексується 10-15%. Те, що домогтися 100% попадання майже неможливо, було зрозуміло. Але ми вклали стільки сил, часу і грошей в просування — писали унікальні тексти і додавали унікальні картинки для кожної сторінки. Більше того, ми вже відчували результат, адже минулого тижня я особисто фіксував інформацію, що в пошуку знаходиться майже півтора мільйона сторінок.
Намагаючись взяти себе в руки і не піддатися паніці (завжди ненавидів це почуття), я відкрив карту сайту.
| Ліричний відступ для тих, хто не знає, що це таке: карта сайту завжди доступна за адресою “http (s): //домен/sitemap.xml”. У цьому файлі знаходиться список всіх сторінок сайту. Точніше, всіх, на які потрібно звернути увагу пошукової системи (ресурси Google не нескінченні, тому краще самостійно дати пошуковій системі сигнал про те, що сторінка важлива). |
Як і належить, карта сайту складалася з маленьких під-карт. Справа в тому, що в один документ не можна записати більше 50 000 сторінок. Так вирішили пошукові системи і ми, SEO-спеціалісти, повинні це правило дотримувати. Тому у випадках з величезними сайтами і створюються під-карти, в кожну з яких розміщується по 50 урлов (посилань на сторінки сайту). Google заходить в головний файл, бачить посилання на інші документи, переходить в них і сканує адреси сторінок. Правда, пошукова система не завжди може самостійно побачити карту сайту, тому і існує Google Search Console, в якому SEO-спеціалісти (або інші зацікавлені в розвитку бізнесу люди) знаходять розділ файл Sitemap і додають її туди (а ще дивляться інформацію про сканування).
Я зайшов туди з думками “Поверніть мої сторінки на місце”. Червоні літери склалися в одне слово “Помилка”. Часом дуже хочеться мати під рукою волшубную кнопку, після натискання на яку сайт знову працює без проблем і виходить в топ пошукової системи, а клієнт отримує замовлення безперервним потоком. Але оскільки такої кнопки не існує, довелося з’ясовувати, про яку помилку говорив мені Search Console.
Виявилося, що в під-картах було багато дрібних помилок — там невірна адреса сторінки, там мітки написані з помилками. Але мене збентежив той факт, що не було ніякої закономірності.
Тому я вирішив скористатися валідаторами — спеціальними сервісами, який показує, що не так в коді сайту (або в самій карті, як в нашому випадку). Час від часу вони радували мене гарною зеленою написом “Все добре”, а іноді знову видавали червоними буквами це страшне слово “Помилка”. Причому одна і та ж під-карта змінювала свої кольори. Те з нею все добре, то через п’ять хвилин вже все погано.
Мені нічого не залишалося як почати міркувати логічно. Не могли ж помилки з’явитися самі собою? Або це справа рук людини (що малоймовірно), або збій якийсь програми. Наприклад, програми генерації карти. Я на секунду замислився, що така стовідсотково повинна була бути на цьому сайті, тому-що самому складати карту занадто тяжка робота (на мій суб’єктивний погляд це заняття взагалі послужило б відмінним покаранням за тяжкі злочини перед людством).
Отже, я написав програмістам щоб вони терміново переглянули код генерації і виправили всі помилки. Позначки “Терміново!”, “Горить” і “Потрібно зараз” м’яко натякали, що завдання дуже важлива, тому і відповідь “Все виправлено” прийшов уже через пів-години.
Перевіряючи карту сайту в Search Console і валідаторах, я нарешті-то досить посміхнувся (в перший раз за день) — все красиво горіло зеленим кольором. І хоч сторінки в пошук повертатися будуть довго (це вилітають вони звідти миттєво, а відновлення можна чекати до декількох місяців), я був радий тому, що страшний сон закінчився.
В кінці робочого дня я зайшов до програмістам нагадати, що ходити додому іноді корисно. Посміявшись з моїх безглуздих жартів, вони показали мені ту ділянку коду, який викликав помилки в під-картах. Повіривши, що вони нічого не змінювали (а брехати їм було явно нема чого), я почав читати коментарі в самому коді.
Через три секунди я знову подавився чаєм з криком “Знову ти” — в одному з коментарів я побачив вже знайому абревіатуру “OES”. В цей же час в кишені завібрував телефон і повідомлення “OES тепер в Telegram!” змусило мої очі округлиться …
