«Якщо хочеш щось змінювати — іди і змінюй». Максим Нефьодов про проєкт «Ревіталізація бізнес-клімату в Україні» та євроінтеграцію
В умовах повномасштабної війни бізнес та держава знаходяться пліч-о-пліч в боротьбі з агресором. Ми проживаємо етап створення Нової України. Якою вона має бути для кожного свідомого українця? Чи очікує нас стрімкий технологічний прогрес, розвиток мілітарі тех індустрії або потік іноземних інвестиції в український бізнес та відновлення? Кожен сценарій має право на існування. Але однозначно «Новій Україні» потрібні нові правила гри, де держава та бізнес взаємодіють одне з одним, мають спільні цілі та плани на майбутнє.
Редакція Webpromo поспілкувалася з людиною, яка пройшла шлях від бізнесу та інвестиційного фонду до державної структури. Максим Нефьодов, керівник проектів щодо підтримки реформ Київської школи економіки, розповів про головні проблеми сьогодення, можливості та ефективність програм розвитку підприємств, перспективу західних інвестицій в МСБ, а також новий проєкт «Ревіталізація бізнес-клімату в Україні».
Максим Нефьодов, керівник проектів щодо підтримки реформ Київської школи економіки
Знайомство з Максимом: від інвестиційного фонду до Державної митної служби України
Ви маєте досвід роботи як в держсекторі, так і приватному підприємстві. Розкажіть про нього детальніше та як це поєднання впливає на ваше життя та погляди?
Дійсно, я маю різнонаправлений досвід. Більше 10 років працював в сфері держврядування, корпоративно-фінансових структурах, керував інвестиційним фондом. Ще 6 років працював в держсекторі, зокрема Міністерстві економіки і Держмитслужбі. Також я є засновником громадської організації «Технології прогресу»: займаюсь підтримкою реформ, впровадженням ІТ-систем, збільшенням спроможності уряду в різних напрямках. Наприклад, в сфері оцінки збитків я співкерівник проєкту Damage.in.ua. Треба згадати, що я ще й депутат Київради і голова комісії Цифрової трансформації.
Це можливість бачити життя з різних точок зору та вчитися новому. Багато «капелюхів», але загалом намагаюсь робити щось цікаве і корисне для країни.
У 22 роки ви вже стали віце-президентом Dragon Capital, найбільшої інвестиційної компанії в Україні. Розкажіть про цей період вашого життя. Чи не лякала вас у такому віці покладена відповідальність? Легко чи складно було керувати людьми у 22 роки?
Не можу сказати, що в Dragon Capital я керував великими командами. Досвід керування великими колективами з’явився вже в інвестиційному фонді, коли був справді портфельний бізнес, де працюють тисячі людей. Dragon Capital — це досвід роботи з високооплачуваними і самовмотивованими людьми. З ними легше працювати. З іншого боку, в мене було не менше досвіду, ніж у всіх.
В 15 років я вступив до університету, а у 18 пішов працювати на повний робочий день в інвестиційний банк. В Dragon Capital був досить цікавий період життя, який я згадую з усмішкою. Це був час розквіту українського інвестиційного ринку, коли тут були іноземні інвестори, великий попит на українські активи. Якщо подивитися на людей, які його започатковували, то вони різного кар’єрного шляху. Іноді відчувалося напруження через велику кількість роботи, навіть залишались ночувати в офісі. Але ніхто нікого не змушував, тому що була висока конкуренція в бізнесі і можливість показати результат.
Яких помилок ви допускалися, якщо подивитися на той період з вашого сьогоднішнього досвіду?
Бізнес — це конкуренція. Звичайно були тендери, які програвали. З того, що можу згадати, був мандат спільно з Morgan Stanley на продаж ВАТ «Родовід банку». У 2007 рік починалася фінансова криза, про яку вже говорили у світі, але до Україні вона ще не дійшла. Я добре пам’ятаю зустріч, коли українська частина команди, зокрема керівник напрямку з корпоративних фінансів Dragon Capital, питав британських та американських колег про необхідність натиснути на власників, щоб закрити угоду максимально швидко. Але вони відповіли, що кризи трапляються кожен день. В результаті угоду так і не закрили. Через кілька років «Родовід Банк» ліквідували.
Важко назвати подібні ситуації помилками, це більше досвід. Задача інвестиційного консультанта — давати поради, але він не змусить власника погодитися на купівлю за 750 млн, якщо той розраховує на 1 млрд.
Наші поради та прийняті рішення частіше були вірними. Тому Dragon Capital, на мою думку, і зараз є найбільшим інвестиційним банком в Україні.
Хто були вашими менторами, вчителями?
Всі вчилися один у одного. Навіть у керівників не було феноменального 30-річного досвіду. Молодий український ринок сильно відрізнявся від того, що вже успішно працювало на Заході.
Із смішного пам’ятаю, що всі ледь не молилися на підручник з оцінки Дамодаран («Інвестиційна оцінка», автор Асват Дамодаран — прим.ред.). Це класика зі сфери оцінки.
Доступу до інформації було мало, тому класика вважалась беззаперечною істиною.
Чому пішли з бізнесу на держслужбу? Яке досягнення вважаєте найбільшим за час роботи в держапараті?
Після Dragon Capital ще працював в Icon Private Equity. Я перейшов зі сфери, де був інвестиційним консультантом, у сферу, де міг сам інвестувати гроші в клієнта в секторі outside to inside (ззовні всередину — прим.ред) .
Після перемоги Майдану у 2014 році, зрозуміло було, що не прийдуть класні політики або чудові економісти і щось змінять. Досвід роботи в інвестиційному банку та керування інвестфондом навчили мене, що всі державні системи — це великі історії, де мова йде про тисячі людей, складні стосунки співхолдерів, про довіру, зміну правил гри, яка не відбувається просто тому, що так захотіли або вирішили.
Якщо хочеш щось змінювати — іди і змінюй. В той час я знав багатьох людей з уряду, який формувався. Написав, що готовий допомогти. Так і потрапив на держслужбу. Виявилося, що вийти з уряду набагато складніше😀. Багато разів я був утримуваний від звільнення. Потім утримувало бажання побачити, як те, що побудував було соціалізовано, укріплено і не розвалилося одразу після звільнення.
Моєму кар’єрному шляху пощастило. Я був дотичний до багатьох реформ, які вважаються найкращими в Україні. Це електронні закупівлі Prozorro, система продажів і оренда державного майна Prozorro.Продажі, покращення місця України в рейтингу легкості ведення бізнесу і багато заходів у сфері дерегуляції, боротьба з корупцією в сфері зовнішньоекономічної діяльності чи експорт металобрухту.
Крім цього, створено нову Держмитслужбу з нуля. Не можу назвати це тотальною перемогою, бо я пропрацював там лише 4,5 місяців. Але нам вдалося створити державний орган легко, швидко і без збоїв, максимально комфортно для бізнесу. Ніхто і не помітив, як це відбулося.
Найбільшим досягненням вважаю те, що мені вдалося зібрати команди і людей, які мені довіряли. Ми змогли показати людям, що можливі нові правила гри, коли державна служба не тільки працює чесно, але й працює ефективно і комфортно.
Всі звикли, що з державною службою працювати важко, бюрократично, довго і нудно. Нашою задачею було змінити це бачення. З’явилися нові історії, коли люди з гордістю носять футболки Prozorro і пишаються тим, що вони дотичні до цієї сфери. Вже пройшло 5 років, а я досі отримую повідомлення від колишніх співробітників про те, що був кращим керівником в їхньому житті. Цим я пишаюсь найбільше, ніж окремо реформою. Я сподіваюсь, що мої послідовники зроблять краще, ніж це вдалося мені.
Часто буває, коли люди бізнесу «не вивозять» держслужбу. Як відбувався процес, коли очікування стикнулися з реальністю у вас? Як не потрапити на гачок ілюзії «я зараз прийду і все кардинально зміню»?
Я був добре підготовлений до роботи на держслужбі. По-перше, за освітою я макроекономіст. По-друге, в мене був великий досвід керування великими колективами, в тому числі колективами людей, які не хочуть працювати і кажуть, що зміни неможливі.
Також мав досвід боротьби з корупцією в бізнесі, зокрема у закупівлях, в агросекторі. Тому мене не сильно здивувало щось у держсекторі. Навпаки, я був навіть позитивно здивований. Я знайшов велику кількість хороших, цінних та патріотичних людей, які готові були підтримати зміни.
Процес змін в держсекторі більш складний, ніж в приватному. Державний сектор набагато більший і впливає на велику кількість людей та бізнес. На жаль, простих рішень, де виграють всі, немає. Важливо чітко маневрувати в цих умовах. Потрібно розуміти свою антикоаліцію, хто буде опиратися змінам і чому.
Також державні зміни відрізняються масштабом. Я впевнений, що у Webpromo є клієнти, з якими ви не змогли працювати, не тому що це погані клієнти або ви погане агентство. Можуть бути різні погляди на успіх, фінансові можливості, не зійшлися характерами тощо. Держава не може відмовити комусь, вона має завжди озиратися на умовно найслабших та найменш підготовлених. Тому часто держава поступається технологічному прогресу і роботою з іноваторами, тому що має думати про тривіальні речі, використовувати Legacy системи (застарілі методи, технології — прим.ред.).
В бізнесі можна купити результат або досвід. В державному секторі це неможливо, бо немає грошей, на жаль. Реформи фінансують, як правило, донори. В цьому випадку треба відчути себе стартапером і намагатися вигадати щось з нічого. З одного боку — цікаво, з іншого — це великі виклики. Багато речей можна вирішити швидше, якби за них можна було б заплатити.
Співпраця з KSE та проєкт «Ревіталізація бізнес клімату в Україні»
Який запит як у людини з бізнесу сформувався у вас за час роботи на держслужбі? З якою ідеєю та метою ви розпочали діяльність вже як керівник KSE?
З персональної точки зору я і моя сім’я були щасливі, коли я повернувся в бізнес. Крім цього, ще займаюсь громадською діяльністю.
Моя співпраця з KSE, в першу чергу, про можливість не тільки втілювати проєкти, але й робити їх корисними для української економіки, державного сектору, холдерів, яким потрібна підтримка. В даному випадку це Міністерство цифрової трансформації, якому ми допомагаємо реалізувати проєкт по підтримці малого та середнього бізнесу. Оскільки я працював з МСБ в Міністерстві економіки, в рамках донорського проєкту хотілося б допомогти Мінцифрі подолати частину кадрових та ресурсних обмежень.
Можете дати власну оцінку, що сьогодні відбувається з бізнесом в Україні? Чи є загальний вектор, куди рухатися?
Зараз російська агресія — основний чинник, який впливає не тільки на малий бізнес, але й на будь-яку сферу української економіки. Сьогодні на першому плані стоять питання безпеки, релокації, нестачі кадрів, знищення логістичних ланцюгів, необхідності пошуку нових партнерів тощо.
Я позитивно здивований стійкістю та мужністю українського бізнесу, який навіть в таких умовах показує зростання. Незважаючи на всі складнощі, підприємці намагаються пристосовуватися до нової логістики, дистанційної роботи, перебоїв з електроенергією. За цей час було відновлено біля 160 тис. робочих місць, знизилася доля непрацюючих підприємств, поступово зростають очікування бізнесу тощо. Українці дивують не тільки мене, але й наших європейських партнерів.
Звісно подолати всі проблеми неможливо, в деяких секторах бізнес суттєво страждає. Головний висновок — в Україні навіть під час безпрецедентних бойових дій, можна вести бізнес і багато підприємців з цим впорається. Задача держави — по-максимуму допомогти.
Як взаємодіє KSE Foundation та KSE Institute?
Київська школа економіки складається з трьох основних напрямків. Перший — університет, де навчається більше 400 студентів. Другий — KSE Foundation, який виконує благодійний напрямок. З початку війни через фонд пройшло близько $30 млн. Гроші перераховували як на військові потреби, так і на відновлення амбулаторій, ремонтів сховищ в школах та університетах тощо.
Третій напрямок — KSE Institute. Це дослідницький заклад, який відповідає за дослідження, консультаційний бізнес, співпрацю з донорами, наукові розробки. Я працюю в рамках KSE Institute, де втілюється проєкт по допомозі малому та середньому бізнесу «Ревіталізація бізнес клімату в Україні».
Що таке проєкт «Ревіталізація бізнес клімату в Україні» і яка його мета? Хто його фінансує? Які завдання має вирішити програма?
Це класичний донорський проєкт, який триває з кінця 2020 року. Донором виступає британський уряд. KSE Institute є імплементатором програми, тобто технічно виконує завдання, які погоджені з донором і бенефіціаром — Міністерством цифрової трансформації. Це і є основна мета проєкту. Державний орган каже, яка допомога потрібна, донор фінансує, а KSE допомагає, консультує і реалізує завдання.
Ідею запропонувало Міністерство цифрової трансформації, коли почало активно розвивати Дія.Бізнес. Донори були готові підтримати.
Робота охоплює три напрямки:
- Аналітично-теоретичний, де допомагаємо розробляти концепції та стратегії розвитку сектору, збираємо аналітику і проводимо дослідження проблем, дивимося на міжнародний досвід як загальний, так і специфічний, наприклад реакції на катастрофи, як уряди різних країн реагували на COVID-19 тощо.
- Створення та допомога розвитку Офісу підтримки підприємництва та експорту. Це також одна з організацій, яка втілює політику в сфері МСБ. Міністерство визначає закон та правила, але технічно хтось має все це втілювати.
- Конкретні пілоти, де намагаємось підготувати різні програми, які допомагають пересвідчитися в ефективності і навчитися. Після цього уряд може масштабувати ці програми, їх елементи, отримавши майданчик для експерименту. Одна з проблем державної служби в тому, що немає можливості експериментувати. Тому гнучкі донорські проєкти дозволяють швидше знайти оптимальне рішення на основі вже отриманого досвіду.
На жаль, втілюємо проєкт в турбулентний час, що сильно впливає на цілі, яких хотіли досягти.
Яким ви бачите план проєкту? Які конкретні кроки вам здаються найбільш ефективними для поліпшення бізнес-клімату в Україні?
За цей час ми створили повноцінну стратегію з багатьма ключовими та операційними цілями. При цьому постійно коригуємо плани роботи в залежності від зміни ситуації та потреб. Деякі заходи втрачають актуальність або з’являються нові виклики.
З тих результатів, які досягнуті, — вже розроблені десятки аналітичних матеріалів, суттєва частина з яких пішла в роботу і втілюється урядом. Було створено агентство підтримки підприємства та експорту, внутрішні політики, які потрібні для його роботи, керівництва, HR-політики, фінансової роботи, управління торгівельною маркою Дія.Бізнес тощо.
У грудні запустили пілот по допомозі бізнесу в підвищенні бізнес-навичок. Зараз знаходимося на етапі впровадження другої частини, де на базі Дія.Бізнес Варшава намагаємося навчити 20 українських МСБ бізнесів експортувати свою продукцію. (Дія.Бізнес Варшава — це перший міжнародний центр підтримки для підприємців з України, які приїхали до Польщі у зв’язку з російською агресією. Агенція інтернет-маркетингу Webpromo приймала участь у розробці сайту, а також активно працює над розвитком експортного напрямку для українського бізнесу — прим.ред.)
Бізнес-клімат в Україні сьогодні та участь МСБ в економіці
Які ключові фактори впливають на бізнес клімат сьогодні? Як змінилась ситуація та виклики для МСБ під час повномасштабного вторгнення?
Як я зазначав, основний фактор — війна. Крім цього, залишається велика проблема з бізнес-навичками. Велика кількість підприємців ніколи не вчилися бізнесу, тому їм складно розробляти бізнес-плани та стратегії, користуватися цифровими фінансовими і маркетинговими інструментами, продажними механізмами. Часто вони не мають навичок управління персоналом, системного менеджменту. Схожа ситуація є в багатьох країнах, але в Україні бізнес довгий час вважався спекуляцією, особливо за радянські часи.
Експортні ринки, особливо європейські, відкриваються для України, в тому числі завдяки позитивному іміджу українців, українському бізнесу та товарів. Вони можуть продаватися з брендом «перевірені війною».
Сьогодні виходити на міжнародні ринки — це життєва необхідність, не просто примха. Щоб бізнесу існувати взагалі, важливо вміти створити маркетингову кампанію, хоча б найпростішу польською мовою, знати, як замовити рекламу і зробити ефективний SMM. З одного боку криза відкриває нові можливості, з іншого — це велика турбулентність. Якщо ти не вмієш змінюватися, на жаль, можеш сильно постраждати.
Ще одна із цілей проєкту — наекспериментувати механізми, які б дозволили допомогти і профінансувати, підтримати максимальну кількість бізнесів. Важливо, щоб малі та середні підприємства як мінімум продовжили своє існування, а як максимум — могли зростати і розвиватися.
Які сектори вважаєте найбільш перспективними для розвитку в Україні з метою підвищення конкурентоспроможності країни? Які з них потребують найбільшого фінансування та підтримки для розвитку?
Малий бізнес працює в сервісній економіці, у виробництві одягу, взуття, займається прикрасами, ремонтами, сільським господарством, IT тощо. Будь-яка сфера може бути успішною.
Складніше буде в тій ніші, де є велика залежність від наявності ресурсів, зокрема енергії, тепла, води. Гарантувати безпеку в поточних умовах важко. Імплементувати ощадливі види виробництва, енергоефективні технології, повторну переробку сировини — великий виклик.
Більшого фінансування потребує капіталоємкий бізнес, де потрібні станки, обладнання, безперебійне постачання сировини. Але переважно малий та середній бізнес більше потребує внеску праці, ніж капіталу. Тому ніші МСБ в Україні мають перспективу або можуть підтримувати власне існування до перемоги і тоді вже повернутися на звичний трек зростання.
Які переваги інвестування в Україну в порівнянні з іншими країнами Центральної та Східної Європи?
Під час війни важко знайти очевидний позитив. Основна мотивація для майбутнього інвестора — той факт, що Україна обрала європейський шлях розвитку і ЄС визнав Україну Європою. Це питання було невизначене протягом багатьох років. На щастя, вибір зроблено.
Зараз ми знаходимося на стадії зближення, в українській економіці цей процес називається convergence. Звичайно не завтра і не з понеділка почнеться «щасливе майбутнє», але очевидно, що Україна там. Тому інвестувати буде мати сенс.
Я сподіваюсь, що після перемоги Україна зможе набагато успішніше реалізувати очевидні переваги, які має, зокрема в аграрному бізнесі, логістичних коридорах, розвитку IT і високих технологій, розвитку мілітарі теху і сектору оборони. Це перспективні напрямки. Наприклад, новий бізнес, який займається військовими чи напіввійськовими дронами, для цивільного використання або авіатеха.
Як можна забезпечити більшу участь малого та середнього бізнесу в економіці України та збільшити їхню конкурентоспроможність?
В рамках проєкту «Ревіталізація бізнес клімату в Україні» ми визначили, що в Україні немає проблеми з кількістю малого бізнесу. Основна проблема — його якість, якщо казати грубо та нетактично. В Україні є велика доля підприємців «мимоволі» — люди, які стали підприємцями, не маючи іншого вибору. В більшості вони мають навіть упереджене та негативне ставлення до бізнесу, скептично і обережно ставляться до ризиків. Ці підприємці часто незадоволені своїм життям, не хочуть інвестувати у власний розвиток або управлінські технології. Я не намагаюсь когось образити. З іншого боку, ці люди досягли неможливого, не маючи досвіду та знань, починали власний бізнес, змогли втримати країну та економіку в суворих реаліях.
Зараз існують навчальні програми для розвитку, фінансування, створення кластерів, обміну досвідом, створення бізнес-клубів, що дозволяє підвищити якість бізнесу, перевести його на траєкторію якіснішого зростання, ефективнішої роботи та більшої продуктивності.
Ще одна проблема — велика кількість псевдо-підприємців. Люди, які зареєстровані як підприємці, але де-факто є найманими працівниками і сприймають себе відповідно. Звісно, не кожен айтішник стане стартапером, але будь-яка країна прагне підвищити долю стартапів. Це важко і багато з них «помирає», але один з тисячі або десятків тисяч стає наступним Google або Facebook.
Ми зацікавлені придумувати та запускати програми або державну політику, яка стимулює сектор МСБ. Важливо, щоб компанії рухалися по життєвому циклу: псевдо підприємці ставали підприємцями; підприємці «мимоволі» ставали підприємцями з помірним зростанням, газелями і перетворювалися в середній та великий бізнес. Далі ними будуть займатися інвестиційні компанії, наприклад Dragon Capital, і вони виходитимуть на біржі. Ми будемо ними пишатися і читати про них у Forbes.
Нова Україна: від «совка» в західний світ
Чи існує можливість розвитку інноваційних технологій в Україні, які могли б змінити економіку країни? Які це можуть бути конкретні напрямки (хелсі тех, фінтех, мілітарі тех тощо)?
В Україні активно розвиваються інноваційні напрямки, зокрема IT-технології, аграрні та біотехнології. По-перше, Україна має велике і гарно освічене населення, яке може стати основою для розвитку. Українські ВУЗи випускають багато спеціалістів, незважаючи на окремі проблеми. По-друге, у нас низькі зарплати, якщо порівнювати з Кремнієвою Долиною, наприклад. Тому є можливість розвивати технології та експериментувати з меншими затратами та ефективним результатом.
Ще один фактор — в Україні відносно хороша якість життя, принаймні у великих містах. На відміну від країн третього світу, українські ІТ чи агрокластери до війни успішно розвивались, тут для цього існують всі умови. При цьому є можливість відпочивати та дозволити собі купити квиток на Ryanair чи Wizzair, якщо хочеш полетіти в Європу на вікенд. В Україні є потенціал в багатьох технологічних сферах.
Як Україні не тільки бути хорошим майданчиком для бізнесу, а й побудувати відповідну репутацію? Ми всі нещодавно були свідками подій, пов’язаних з MacPaw. Як такі новини впливають на інвестиційний клімат та як тепер відновити/покращити репутацію серед аудиторії зарубіжних інвесторів?
Якщо порівнювати інвестиційний клімат в Україні зараз або період до війни і 10 років тому, то це небо і земля. Я не хочу сказати, що все добре, є багато проблем, але Україна знаходиться на правильній траєкторії євроінтеграції. Це, до речі, одна із або основна причина російської агресії, тому що зі сторони їм добре видно, як країна від «совка» йде в західний світ.
Існують проблеми в правоохоронній та судовій системах, але вони зменшуються. Компанії досі стикаються з рейдерством чи несправедливими рішеннями, але сьогодні немає системи, як за часів Януковича, коли навіть тарифи називали на хабарі однакові у будь-якому державному органі.
В цих умовах важливо, щоб формувалась довіра до бізнесу, а в бізнесу — довіра до держави. Держава має займатися дерегуляцією — встановленням та підтримкою адекватних і рівних правил гри. Державні чиновники мають розуміти, що існують за кошти платників податків, а не навпаки. Бізнес, в свою чергу, має розуміти, що держава — наше спільне надбання і спільна відповідальність. Цей процес вимагає часу. Якщо ви думаєте, що для кращого життя треба просто змінити закон, — це ілюзія.
Бізнес також має перебудовуватися: платити «білі» зарплати, не ухилятися від оподаткування і не торгувати контрабандою. Держава має забезпечити справедливі суди і повагу до бізнесу, надати сервіс тощо. Цим займається Міністерство цифрової трансформації і надає офіси підтримки бізнесу Дія.Бізнес, куди приходять тисячі людей кожного місяця отримувати допомогу і консультації або шукати партнерів; надає прозорі онлайн-сервіси, де не треба платити хабарі, стояти в чергах тощо. Це і є нова Україна, яка замінить стару, «зручну» і корумповану.
На який приклад успішного відновлення після воєнних конфліктів ми можемо спиратися (Німеччина, Британія після Другої світової, наприклад)? Чи ми будемо будувати стратегію з власного досвіду?
Маємо враховувати успішний досвід відновлення, в тому числі досвід азійських і європейських країн після Другої світової війни, досвід Хорватії чи Словенії після Балканської війни. Крім цього, маємо враховувати і неуспішний досвід, наприклад помилки, зроблені в Іраку і Афганістані. Проте стверджувати, що є ідеальний приклад, важко.
Хотілося б, щоб Україна спиралася на допомогу Європейського Союзу, їхні структурні фонди, відносно швидку євроінтеграцію не тільки в цивілізаційному або культурному сенсі, зокрема інтеграції торговельних потоків в ланцюжки доданої вартості, технологічні консорціуми, навчальні та наукові програми тощо.
Як ви оцінюєте ефективність програм та ініціатив, що впроваджуються в Україні для покращення бізнес-клімату?
До початку повномасштабної війни більшість програм були направлені на консультування. По моїй власній оцінці, вони не досягали цілей тому, що в Україні велика кількість МСБ і так структурована, що не може отримати доступ до банківського фінансування.
Після війни потрібні будуть програми іншого рівня, направлені на відновлення та відбудову бізнесу. Зараз один із напрямків нашої аналітичної роботи — дати уряду основу для такої розмови з партнерами. Коли ми говоримо про відновлення, то підсвідомо маємо на увазі відновлення доріг, електростанцій, шкіл або лікарень. Умовно про цегли, бетон і обладнання. Це важливо, але потрібно в тому числі відновлювати бізнес, робочі місця тощо. По-перше, місто це не тільки житлові будинки і дороги, це кав’ярні, магазини, аптеки, перукарні. По-друге, там мають працювати люди, заробляти та будувати сім’ї.
Майбутнє українського бізнесу та суспільства у світі
Як ви загалом уявляєте бізнес-клімат в Україні через 5 років? Умовно найкращий та найгірший варіант інтерпретації, на вашу думку?
Не хочу говорити про найгірші варіанти, тому що від них нас захищає українська армія.
Найкращий варіант — Україна стане більш ліберальною країною з простим законодавством і адмініструванням податків, з доступним та справедливим правосуддям; країною, яка вже вступила або знаходиться на фінальних стадіях вступу в ЄС, приєднання до європейського ринку, європейських правил гри, відкриття для України всіх можливостей, які є в ЄС.
Якою ви бачите свою роль в суспільстві та бізнесі України майбутнього?
Я, як інвестбанкір і консультант, буду продовжувати роботу в цій сфері. Хотілося б інвестувати частину свого часу на соціальну активність в рамках Київської школи економіки. Ми намагаємося працювати над втіленням кращих технологій в державному управлінні, більшої прозорості, боротьби з корупцією тощо. Можливо потреби зміняться.
Моя мрія — Україна перетвориться з реципієнта реформ і допомоги в експортера цих реформ та допомоги іншим країнам, тому що це нормальний цикл розвитку. Так само як елементи Prozorro зараз працюють в багатьох країнах світу.
Що б ви порадили робити і не робити амбітним та юним підприємцям, спираючись на свій досвід?
Завжди шукати свій шлях. Я не повірю, що молоді підприємці будуть слухати сторонні поради.
Я б порадив інвестувати час у власний розвиток і навчання. Багато проблем, з якими стикається бізнес в Україні і в будь-якій іншій країні світу, стикалися попередні покоління підприємців і позапопередні. В бізнесі майже всі проблеми унікальні, але є можливість скопіювати підхід або сценарій для вирішення.
Тому інвестуйте в себе, в розвиток, в нове мислення, спілкування з розумними людьми, в пошук партнерів, менторів, або друзів, на яких можна спертися і чий досвід можна використати для прискорення власного розвитку. Зараз для цього є всі інструменти, починаючи від соцмереж до блогів, YouTube-каналів тощо.
Вибираючи між сходити на 1 офлайн зустріч та прослухати 5 виступів онлайн, що б ви обрали і чому?
Немає універсальних рецептів. Я погано сприймаю відео інформацію, більше люблю читати. Хтось навпаки, віддає перевагу короткому відео. Це стосується і формату зустрічей. Офлайн потрібні для того, щоб напрацювати рішення або обмінятись інформацією, де важливо тримати увагу всіх присутніх.
До всього треба ставитися як до інструменту. Круто, що технічний прогрес дає більше можливостей і не треба їхати в інший кінець міста на зустріч. А в інших випадках краще зустрітися і влаштувати брейнштормінг.
Яку країну варто відвідати з підприємницьким вайбом?
Найбільш розвинена підприємницька культура в США, тому що там люди не бояться ризикувати. Людина, яка розпочала і провалила всі стартапи, не вважається невдахою, з якою немає про що говорити. Це цікаво з точки зору завантаження бізнес-ідеями або фреймворком мислення.
Звичайно корисно поїхати і подивитися на досвід інших країн. Наприклад, на людей в Нью-Йорку, для яких абсолютно нормально призначати бізнес-зустрічі на 7 ранку. Але відвідування Кремнієвої Долини чи будь-якої іншої країни не дозволить вам стати супер успішним бізнесменом в Україні.
В інвестбанкінгу є широко розповсюджена фраза — «гарна імплементація перебиває погану ідею». Тому важливо, як ви це робите, а не унікальна фішка, яку ви десь піддивилися.
