Маркетингові секрети найвідоміших фото в історії — чому вони такими стали?
Мистецтво фотографії було винайдено майже 200 років тому. Однак, можливість фотографій карбувати у спогадах моменти не залишає байдужими і сучасних людей. Для когось фотографія — це спосіб проявити свою творчість, а для когось — назавжди запам’ятати саме цю мить. У житті маркетолога фотографії можуть відігравати значну роль: так, той и інший кадр може зачепити найтендітніші струни душі аудиторії.
У цій статті ми пропонуємо розглянути найвідоміші фото в історії людства з нового, маркетингового боку. У чому секрет успіху найвидатніших світлин? Причому тут, здавалося б, маркетинг? Які фішки та прийоми були б корисними для бренду? Отож, давайте зануримось у світ мистецтва, щоб надихнутися на власні звершення.
“Поцілунок на Таймс-сквер”. Альфред Айзенштадт, 1945 рік
Фото: Alfred Eisenstaedt/ AFP
Перед вами — одна з найвідоміших світлин 20 століття, яка була зроблена фотографом Альфредом Айзенштадтом випадково. Знімок датований 14 серпням 1945 року, коли було оголошено, що Японія капітулювала перед союзниками, фактично поклавши кінець Другій світовій війні. Світ побачив фотографію 27 серпня у журналі “Life”, і з того часу точаться суперечки: що ж це за люди зображені на світлині? Чи кохають вони одне одного, чи це просто випадковий поцілунок на радощах?
Як згадує Альфред Айзенштадт, того дня на площі Таймс-сквер був величезний натовп. Після довгоочікуваного оголошення про капітуляцію Японії, рамки між незнайомцями наче зникли — усі одне одного обіймали та цілували.
Моряк ВМС США, що зображений на фото, бігав площею та цілував усіх жінок: старих і молодих, худорлявих і гладких. Альфред Айзенштадт не відставав від моряка і супроводжував ці витівки із своїм фотоапаратом, натомість жодна із світлин не задовольнила митця. І раптом — ось воно: матрос поцілував медсестру у витонченій білій сукні. Фотограф встиг лише чотири рази натиснути на затвор, коли моряк вже побіг далі.
Чому ж це фото стало настільки відомим? Давайте розбиратися:
- Сторітелінг: фото динамічне і передає свою історію. Так, у ньому є зав’язка — моряк йде площею і бачить привабливу дівчину у білій сукні; кульмінація — оголошення перемоги у Другій світовій війні та розв’язка — неочікуваний поцілунок від емоційного збудження.
- Контекст: саме в цей період фоторепортажі набирали обертів за рахунок розвитку самого обладнання. Так, фотоапарати стали більш легкі, мобільні, тому популяризувався напрямок стрітфото. Вулиці були сповнені фотографів, які хотіли спіймати цікавий кадр для журналів та газет. Саме тому фотографії вдалося привернути увагу своєю природністю та невимушеністю.
- Інфопривід: погодьтеся, якби Альфред Айзенштадт сфотографував звичайну пару, яка цілується, то навряд чи світлина набула б розголосу. У конкретному випадку є вагомий інфопривід: поцілунок є втіленням радості від перемоги, а люди на фото — незнайомці.
- Локація: площа Таймс-сквер була популярним місцем, де відбувалося чимало подій. Не беремося стверджувати, але якби фото було зроблене десь на фермі у штаті Техас, навряд чи воно б стало таким популярним.
- Канали розповсюдження: куди ж без цього пункту? Якби Альфред Айзенштадт зберіг собі це фото на память у дальньому куточку шафи, а не надрукував у газеті, то світ би навіть не дізнався про знімок.
- Технічні хитрощі: дотримання балансу на фото робить світлину гармонійною: якби медсестра була одягнена в темну сукню, знімок не виглядав би таким яскравим. Якби матрос носив білу форму, або мав іншу будову тіла, балансу також не вдалося б досягти.
Інтерес до фото підігрівається і сьогодні: сцену відтворюють у кіно та у скульптурах. Окрім цього, люди роблять тематичні фотосесії, а інколи до відтворення фото залучають й інфлюєнсерів.
Натомість, деякі критики вважають, що фотографія закарбувала любовну зустріч між моряком і медсестрою, а інші вважають це фото проявом сексуального насильства. Остання інтерпретація перегукується з сучасним рухом #MeToo, який засуджує прояви домагань та насилля.
Альберт Ейнштейн. Артур Сассе, 1951 рік
Фото: ARTHUR SASSE/ AFP
Минуло близько 70 років з тих пір, як геніальний фізик показав язика надокучливим журналістам. Яку ж історію ховає за собою це фото?
14 березня 1951 року Альберт Ейнштейн святкував своє 72-річчя у дослідницькому центрі у Прінстоні, Нью-Джерсі. Натовп із журналістів та папараці піджидав на Альберта Ейнштейна біля зали святкування, щоб отримати черговий дотепний коментар стосовно політичної ситуації у світі. Натомість, відомий фізик не був прихильником спалахів фотокамер та надокучливої уваги: однак, заховатись не вдалось навіть на задньому сидінні лімузина. Роздратувавшись, фізик вдався до свавільного руху, а саме — висунув язика. Саме цей момент вдалося зафіксувати фотографу Артуру Сассе.
Професор із скуйовдженим волоссям, який часто забував одягнути шкарпетки, але чиї теорії вдається опанувати лише найгеніальнішим світу цього , протягом всього свого життя був піднесений до міфічної постаті. Зухвалий знімок, у свою чергу, приніс йому статус поп-ікони.
Культову фотографію відтепер знають чи не з пелюшок, адже світлину у різних інтерпретаціях можна побачити усюди: на товарах повсякденного вжитку, одязі, у творах мистецтва та навіть у шкільних підручниках!
Як зазначав Альберт Ейнштейн, висунутий язик відображає політичні погляди вченого. У 2009 році оригінальну підписану копію світлини було продано на аукціоні за $74 324, що зробило її найдорожчою фотографією в історії.
Вважаємо, що причина успіху фото очевидна:
- Контекст. На той момент вчений вже отримав Нобелівську премію, а до цього його майже 60 разів на неї номінували. Окрім цього, Альберт Ейнштейн був майже вибраний президентом новоствореного Ізраїлю. Так, було чимало факторів, які зробили його зіркою та іконою того часу.
- Сторітейлінг. Присутня уся необхідна передісторія для цього захопливого фото: кульмінацією, звичайно ж, став зухвальний жест, якого суспільство точно не очікувало від видатної особи. Це спричинила хвилю дивування серед суспільства. Пізніше Альберт стверджував, що фото якнайкраще відображає його ставлення до політичної та економічної обстановки у світі.
- Канали розповсюдження. Чи знали ви, що Ейнштейн власноруч займався розповсюдженням світлини? Вченому настільки сподобалася фотграфія, що він попросив зробити для себе 9 копій. Надалі відомий знімок використовувався в якості вітальних листівок.
Натомість, феномен фотографії полягає у її вічності: навіть із плином часу геніальний професор має величезну кількість шанувальників різного віку. А сама світлина стала символом нонконформізму та невід’ємною частиною поп-культури.
Мерилін Монро. Сем Шоу, 1954 рік
Фото: Published by Corpus Christi Caller-Times-photo from Associated Press
Минуло понад 50 років після смерті Мерилін Монро, але навіть сьогодні ця неймовірна жінка залишається іконою поп-культури та секс-символом для багатьох людей. Її красу, гламурність і витонченість фіксували багато фотографів, однак найвідоміший образ вдалося створити її близькому другу Сему Шоу.
У 1954 році фотограф Сем Шоу організував рекламну зйомку для фільму “Сверблячка сьомого року” біля театру Trans-Lux на Лексінгтон-авеню. Незважаючи на пізню годину, зібралося безліч людей, щоб подивитися, як одна з найулюбленіших акторок Голлівуду показує себе у повній красі.
Фото, на якому Мерилін притримує спідницю своєї білої витонченої сукні, впізнаване не тільки серед професіональних фотографів, а ще й серед пересічних людей. Так, завдяки світлині Монро вважають сучасною Афродітою, взірцем краси та гламуру. Однак, не всім вдалося з радістю сприйняти такий успіх: тодішній чоловік акторки Джо Ді Маджіо сповнився ревнощів, і за кілька тижнів пара розлучилася. Можемо навести такі секрети успіху фото:
- Контекст. На той час Мерилін Монро вже була всесвітньо відомою акторкою, однак успіх фотографії залежав не тільки від цього. Перш за все, світлина була зроблена для промоції фільму “Сверблячка сьомого року”. Окрім цієї світлини, стрічка в історії кінематографу нічим не запам’яталася критикам.
- Локація. Оскільки зйомки відбувалися у людному місці на Лексінгтон-авеню, то не дивно, що перехожим було цікаво подивитися на свого кумира наживо. Не беремося стверджувати однозначно, але якби Сем Шоу вирішив знімати Мерилін у закритій фотостудії, навряд чи світлина набула б широкого розголосу.
- Родзинка. На сьогодні світлина із Мерилін Монро у білій сукні, що розвивається, є об’єктом для відтворення у фотосесіях, різних видах мистецтва та предметом для обговорень. Образ легкості та відчайдушності, який навіює світлина, змушує дивуватися і сучасне суспільство.
Беззаперечно, коли ми говоримо про причини успіху фотографії, то, звичайно, першою на думку спадає чарівна Мерилін Монро. Відчайдушна, красива, смілива та талановита — було б дивно, якби світлина не спричинила шквал захоплень!
“Обід на вершині хмарочоса”. Чарльз Клайд, 1932 рік
Можливо, ви неодноразово бачили цю світлину, адже вона стала однією із найвпливовіших фотографій 20 століття. На знімку зображено 11 чоловіків, які невимушено насолоджуються обідом, палять і розмовляють. Усе чудово, окрім того факту, що обід відбувається на висоті 256 м! Зізнайтеся, що навіть уявити таку висоту страшно — не те, щоб насолоджуватись ланчем.
Світлина зроблена на 69-му поверсі в рамках рекламної кампанії комплексу хмарочосів “RCA Buildings”. Навколо фотографії точиться безліч сумнівів: чи справді знімок зроблено на такій шаленій висоті? Можливо, то не звичайні працівники, а каскадери? Окрім цього, чимало фахівців і сьогодні сперечаються щодо авторства світлини. Натомість, після довгих розслідувань і досліджень, архів Бетмана (власник авторських прав на фотографію) визнав автором Чарльза Клайда Ебетса.
Давайте поговоримо більш детально про складові успіху незвичайного фото:
- Контекст. У першій половині 20 століття десятки робітників загинули від падінь під час будівництва хмарочосів. Так, це була дійсно серйозна проблема для тогочасного суспільства. І хоча від самого початку світлина була зроблена для рекламної промоції, надалі завдяки ній вдалося привернути увагу до нагальної проблеми.
- Локація. Обід на висоті понад 200 м — ризикований крок, однак саме завдяки цьому світлина і змушує перехоплювати подих. Погодьтеся, звичайне фото обідньої перерви працівників мало кого здивувало б.
- Значимість. Як ми вже сказали, світлина стала одним із найвражаючих фото 20 століття. Окрім цього, знімок сформував романтичну віру в те, що Нью-Йорк — це місце, де не бояться братися за проєкти, які лякатимуть інші міста. Так, світлина демонструє віру і стійкість американського суспільства у роки “Великої Депресії”.
У вересні 2021 року літографія за мотивами світлини була продана за $200 на каліфорнійських аукціонах. Окрім цього, фотографія породила власну економіку: туристи, що гуляють вуличками Нью-Йорка, не можуть не помітити сувенірної продукції із однойменним зображенням.
“Бій подушками”. Гаррі Бенсон, 1964 рік
Фото: Harry Benson Photography, harrybenson.com
Фотограф Гаррі Бенсон відомий завдяки знімкам відомих особистостей, серед яких Дуайт Ейзенхауер, Барак Обама та навіть Дональд Трамп. Однак сьогодні ми хочемо поговорити про світлину, на якій закарбований всесвітньо відомий гурт The Beatles.
Знімок був зроблений у 1964 році в готелі “George V” у Парижі. Гаррі Бенсону вдалося зафіксувати через об’єктив бійку подушками: Пол Маккартні махає подушкою на Джона Леннона, а Рінго Старр стрибає на Джорджа Гаррісона. Розберемося у маркетингових секретах успіху світлини:
- Контекст. У той час гурт The Beatles перебував на піку своєї популярності. Зокрема, бійка подушками була влаштована на радощах після новини про те, що пісня “I Want to Hold Your Hand” посіла перше місце в чартах США. Гаррі Бенсон пізніше із посмішкою згадував, як проявляв негативи у ванній кімнаті готелю, ще не усвідомлюючи історичної та культурної важливості світлин.
- Сторітейлінг. Не кожного дня є змога побачити всесвітньо відомий гурт, який влаштовує у номері готелю бійку подушками. Коли Гаррі Бенсон попросив ще раз відтворити цю сценку, Джон Леннон переживав, що гурт виглядатиме смішно в очах публіки, а потім співак вдарив Пола Маккартні подушкою і розпочалися справжні веселощі.
- Канали розповсюдження. Вже на наступний ранок Гаррі Бенсон надіслав зроблені фотографії до Лондону для публікації. У суботу знімок опублікували у газеті, а фотографу доручили супроводжувати гурт і надалі.
Звичайно, що фото привертає увагу своєю динамічністю і природністю. Здається, що подушка от-от прилетить в обличчя відомого музиканта! Натомість, успіх світлини зумовлений майстерністю Гаррі Бенсона, який зумів якнайкраще передати атмосферу радощів The Beatles у звичайному готельному номері.
На завершення
Фотографії — це скарб, який здатний викликати чимало емоцій. Як ми бачимо, секрет успіху успішної світлини залежить від багатьох факторів: зображення відомої особистості, зворушлива історія за кадром, баланс кольорів та дотримання контрасту. Беручи до уваги маркетингові секрети найвідоміших фото в історії, можна досягти надзвичайних результатів. Хочете привернути увагу аудиторії? Можливо, треба наголосити на певній проблемі або розказати історію одним лише затвором фотоапарату. Що ж, бажаємо вам натхнення і наснаги!
